Неможливо
уявити собі навчання без виховання. Проблема виховання підростаючого покоління
виникла не сьогодні. Вона завжди хвилювала людство.
Чому ми
відчуваємо дефіцит добра, людяності, культури? Чому не вміємо спілкуватися,
чому нам бракує культури праці й навчання? Чому розгубили національне коріння,
не вміємо шанувати культуру і звичаї інших народів? - це наслідок нашого
виховання. Вихована людина не працюватиме абияк, ніколи не образить іншу
людину, завжди допоможе слабшому, вона чесна й порядна. Тому вчитель має
спрямувати на виховання дітей основні зусилля. Вихована дитина і вчитись буде
гарно, бо відчуває потребу до знань свободи, творчості, без чого неможливо
стати особистістю. Аби досягти успіхів у цьому, необхідно глибоко усвідомити
шляхи й способи впливу на дитину. Важливо, що в роботі з молодшими школярами
слід опиратися не лише на знання, а й на почуття. Чи не перше поняття, з яким
ознайомлює класовод учнів - це поняття про рідну землю, Україну. Діти дізнаються,
що в кожної людини є своя маленька батьківщина - це її домівка, стежинка, якою
зроблено перші кроки, дорога до школи, дерево, що росте біля вікна.
Щоб
краще діти зрозуміли, що таке Вітчизна, розповідаю казку В.О.Сухомлинського про
Журавлика. їм дуже подобається Журавлик, який любить батьківщину, нехай
біднішу, не таку теплу, але свою єдину. Діти читають прислів'я про рідну землю,
складають свої. Цілющим джерелом у виховному процесі є народознавство. Нема
мудріших вчителів, ніж народ - ці слова допомагають нам глибше усвідомити
виховний процес.
Для
глибшого пізнання свого родоводу кожен учень має свою папку «Роде мій красний»,
куди вміщує відомості про себе, батьків, дідусів та бабусь. їм, дітям, вести
літопис рідного краю. І тому нам треба дбати, щоб ця ниточка з давнини у
сучасність не обірвалась. Дерево без коріння не живе. Народ без знання своєї
історії, мови - не існує.
Починаю
роботу з опори на сім'ю, стараюся знаходити різні форми, що дає змогу охопити
більшість школярів, залучити батьків до забутих звичаїв. Традиційними у класі
стали сімейні свята. До таких свят діти і батьки готуються заздалегідь та з
великим ентузіазмом. Проходять родинні свята весело, цікаво. Вони мають велике
виховне значення, дають моральну та естетичну насолоду, згуртовують учнівський
та батьківський колектив в єдину дружну родину. В 1 класі дітям дуже
сподобалися родинні свята: «Посвята в першокласники», Новорічне свято, «Свято
наших мам», «Прощавай, Букварику!».
У 4 класі були проведено «Свято урожаю», «Новорічний карнавал», «Як сонечко,
рідна матінка», «Свято рідної мови».
Батьки
моїх вихованців обрали творчо дійовий працюючий батьківський комітет. Він бере
на себе розв'язання багатьох класних проблем.
Працюючи
у школі і навчаючи дітей на протязі 29 років, дійшла висновку, що найголовніше
завдання учителя - навчаючи і виховуючи своїх учнів розкрити їх природні, Богом
подаровані здібності і таланти, згортувати їх у єдиний творчий колектив, де всі
за одного і один за всіх. Прагну кожну дитину перетворити в особистість з
певним громадсько-патріотичними та морально-етичними світоглядними нормами,
виховати свідомих громадян незалежної української держави.
Немає коментарів:
Дописати коментар