Мій досвід роботи

На своїх уроках я намагаюся використати якомога більше тих новинок, що зацікавлять дітей. Адже все частіше виникає необхідність ставити учня у позицію дослідника, вчити його спостерігати та аналізувати навколишні явища та події, пробуджувати у нього цікавість до ще не розв'язаних завдань, з якими він може зустрітися в майбутньому. На моїх уроках діти навчаються завдяки тому, що можуть повністю себе реалізувати. Вони не бояться вислов­лювати свою думку, не бояться бути почутими. На уроках я часто стаю невидимим диригентом, який вміє вчасно почути, помітити, підтримати кожного учня. Коли діти працюють разом, вони формують навички розв'язування конфліктів, активного слухання, обговорення думки, а не того, хто її висловив, аналізу, прийняття рішень...

На власному досвіді переконалася, що сутність сучасного уроку полягає не лише в змісті, а й у мето­диці його побудови, використанні нестандартних форм навчання. Переконана, що основою навчаль­ної діяльності учнів є гуманістичні стосунки, прин­ципи рівноправного діалогу «вчитель — учень». Нав­чання без творчості — це мука. Без пошуку, без фантазії, творчих знахідок і втрат спільна праця вчителя й учнів — важкий тягар. Коли елементи творчості стають обов'язковою складовою навчаль­ного процесу, то навчання буде цікавим і радісним.

У моїй роботі переважає активна модель навчання, яка передбачає застосування методів, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Це само­стійна робота, проблемні творчі завдання, запитання від учня до вчителя і навпаки тощо. Пояснення й демонстрація самі по собі ніколи не дадуть справ­жніх, стійких знань. Цього можна досягти лише за допомогою інтерактивного навчання.

Кожна дитина має до чогось певні здібності. Своїм  завданням я вбачаю відшукати найменші прояви таланту і розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді міцна пам'ять, спостереж­ливість, гарний смак, образне мислення.

Пощастило мені з теперішніми учнями, бо їм досить легко дається розвиток творчої уяви засобами слова. Виразно виявляється творча уява моїх шко­ляриків під час літературної творчості. Ми разом (а часто й вони самі) дуже вдало складаємо казки, віршики, розповіді, твори-описи, «казки навиворіт», «вінегрет» з казок тощо. Використання цих завдань та ігор у навчанні сприяє не лише розвитку уяви і літературних здібностей учнів, воно дає змогу забез­печити розвиток особистості дитини.

У своїй роботі намагаюсь дотримуватися прин­ципів диференціації та індивідуалізації навчання. Враховуючи принципи особистісно-орієнтованого навчання, розподіляю учнів на різнорівневі групи, в яких діти мають можливість працювати на тому рівні, який для них сьогодні можливий і доступний. Нама­гаюся добирати найоптимальніші дидактичні методи і прийоми для класу, а також для кожного учня окремо.

Домашні завдання добираю за принципом доціль­ності: такі, що містять елементи творчості. Це може бути окремий художній твір, вражаючі факти із життя конкретної людини, стосунки між людьми, казки, пісні, природні явища чи просто святковий настрій.

Різноманітні методи (спостереження, досліди, практичні роботи, екскурсії, евристичні бесіди, драматизація, інсценізації, ігри), що застосовую на уроці, допомагають учням уявляти себе в різноманіт­них ситуаціях, у ролі письменників, художників, дос­лідників, винахідників; знаходити власні розв'язання різноманітних завдань; формулювати і висловлювати особисту думку з тих чи інших питань.

Часто на своїх уроках використовую ігри. Взагалі, їх можна проводити на будь-якому етапі уроку. В ігри люблять грати не тільки першокласники, а й четвертокласники.

Намагаюсь організувати роботу таким чином, щоб повністю активізувати творчу уяву учнів. Шко­лярі - також автори уроку. Обов'язково на кожному уроці проводжу творчу роботу. Натхненно діти пра­цюють під час вправи «Добре — погано». У простій формі учні пізнають закони діалектики. Ця вправа навчає бачити суперечності в предметах, явищах.

Метод-гра «Снігова грудка» є захоплюючим для дітей, бо учні по черзі, як під час гри у будівництво снігової фортеці, створюють загальний сюжет роз­повіді, і кожний з них, намагаючись «не розсипати снігову грудку» придумує і вражаюче, і захоплююче, і смішне, і фантастичне.

Ігри-вправи «Ми – фантазери», «Конкурс чомучок», «Ситуація», «Нісенітниці» та інші.

Багато видів діяльності можна впровадити як розминку або під час ранкової зустрічі. їхня мета: фізично об'єднати учнів, заохотити їх спілкуватися одне з одним, встановити довірливі стосунки між дітьми.

«Зазирни у дзеркало». Кожен з учнів, дивлячись у маленьке дзеркало, каже собі лагідні, привітні, добрі слова.

«Підняти настрій». Якщо у когось у класі настрій сумний, невеселий, всі діти "піднімають" настрій товаришеві: за допомогою пози, жестів, міміки, лагідних слів, звуків тощо.

«Який ти?» Діти вибирають тварину, яка найбільше відповідає їхньому типу, характеру, потім пояснюють свої думки, свій вибір.

Такі та подібні психотренінгові вправи, хоч трішки й відберуть часу уроку, та ефект від них виправдовує себе.

Особливу увагу приділяю фізкультхвилинкам. Крім готових віршованих фізкультхвилинок, у своїй практиці використовую веселі пісні, під які можна виконувати вправи, часто даю завдання: уявіть себе сонечком, лисичкою, півником, вітерцем тощо. Під час таких пауз учні відпочивають не тільки фізично, а й емоційно.

Широко застосовую на уроках такий інтерак­тивний метод, як рефлексія (чи саморефлексія), бо при цьому відбувається становлення та розвиток особистості, самоутвердження та самореалізація. Учня треба вислухати незалежно від результату висловлення. Формується спонтанність, критич­ність мислення, уміння систематизувати та аналізу­вати етапи уроку, приймати правильні рішення. Такими вправами є, наприклад:

«Кому і за що». Діти по черзі передають іграшку чи квітку і кажуть, кому і за що дарують її (за те, що першою відгадала загадку; за те, що перший вико­нав самостійну роботу тощо). При цьому дають дуже тонкі оцінки один одному, деколи й смішні.

«Розбір». За допомогою лічилки обирається один з учнів. Всі інші діти поділяються на дві команди. Перша група називає позитивні якості учня, а друга — його недоліки. Учень мовчки слухає похвалу і кри­тику, а потім ділиться своїми переживаннями, з чим згоден, а з чим - ні.

Отже, щоб забезпечити всебічний розвиток учня, потрібно не тільки навчити його вчитися, наполег­ливо працювати, а й створити умови для самореалізації та саморозвитку. Саме учень є центральною фігурою на уроці. Від його творчої активності, уміння логічно та образно мислити, обґрунтовувати свої думки, спілкуватися з однокласниками й учителем залежить результативність уроку.